Я щоранку заходжу в клас,
На дитячих обличчях – усміх.
Що я варта, діти, без вас?
Ви –
натхнення моє, мій успіх.
За
плечима – минулі роки,
Але й
досвід прийшов з літами.
Що я
варта без вас, малюки?
Я
безмежно люблю вас, я з вами.
Щоб
вогонь любові не згас,
Щоб
віддать дітям серце і душу,
Я
щоранку заходжу в клас,
Я – учитель, я вчити мушу. 
Таємницю
творчості слід шукати в любові.
М.Пришвін
Учителем
не стають, ним народжуються. Знаю це, бо виросла в сім'ї, в якій мама все життя
пропрацювала вчителем російської мови та літератури. Я не просто продовжила сімейну традицію, а серцем
відчула, що моє покликання – вчити
дітей по праведному жити, любити рідну землю, плекати в душі добро й людяність.
Вважаючи,
що немає бездарних дітей, навчально-педагогічну діяльність на уроці
намагаюся побудувати так, щоб забезпечити право дитини на творчість.
Я
переконана, що найголовніше в моїй роботі – це безпосередній контакт із дітьми.
Тому намагаюся знайти спільну мову з ними, без чого неможливі ні навчання, ні
виховання на уроках, і я переконана, що з любові, поваги до учня починається стежина до його серця.
Ні на мить не залишає
думка: ти - взірець, взірець у поведінці, способі життя, відношенні до
звичайних явищ. Ти знаходиш у кожному вихованцеві щось хороше, проектуєш і розвиваєш
його, дотягуєш його до ідеалу. Віриш у цей ідеал ти, і вони вірять тобі. Бо ти
– Учитель. Найголовніше – не зійти з обраної дороги, якою ти пробираєшся
зі своїми учнями крізь темряву. І обов’язково настане сонячний, радісний,
яскравий світанок...
Коли
заходиш у клас, а тебе оточують діти, кожен намагається розповісти тобі свої
новини, поділитися успіхами, відчуваєш себе дуже щасливою.
Школа – найдивніша країна, де кожен день не схожий на
попередній, де кожна мить – це пошук чогось нового, цікавого, де кожен учень –
це будівельник майбутнього. Тут весь час треба квапитися стати цікавим
для людей, що оточують тебе, залишатися цікавим завжди, дарувати тим, хто
оточує тебе, свою енергію, знання, уміння, квапитися дізнаватися про нове,
квапитися не запізнитися. Тому в цій країні уживаються лише найстійкіші,
найтерплячіші, наймужніші, найщиріші, найвідповідальніші, найдобріші,
найцікавіші і найдивніші люди. І називають їх учителями.
Існує проста
істина: щоб бути справжнім учителем, потрібно любити те, чого навчаєш, і тих,
кого навчаєш. Їх треба знати, поважати і
довіряти.
Учитись важко, а
учить ще важче.
але не мусиш
зупинятись ти.
Як дітям віддаси
усе найкраще,
то й сам сягнеш
нової висоти.
П. Сингаївський
