ЦІКАВО ЗНАТИ

РИБИ

СОНЦЕ

ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО ЖИТТЯ ТВАРИН

ПТАХИ

ЦІКАВИНКИ ПРО ЇЖАКІВ

ОКЕАНИ

ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО УКРАЇНУ

ПТАХИ

ЗЕМЛЯ

ПРО ДІТЕЙ

ЖИТТЯ ТВАРИН

МУЛЬТФІЛЬМИ ТА АНІМАЦІЇ

ЖИТТЯ ТВАРИН

ФІЗИКА ДЛЯ МАЛЯТ

ПЕРЕЛІТНІ ПТАХИ

Тема 1.   ЯВИЩА ПРИРОДИ. ПОРИ РОКУ

Подивися довкола. Все навкруги змінюється. Зацвітають сади. Згодом з квіту облітають пе­люстки, і з’являються соковиті яблука і груші. Ще через деякий час листя змінить забарвлен­ня. Його підбере вітерець і понесе у даль.

Усі зміни, що відбуваються у природі, назива­ють явищами природи. Замерзання води, випа­дання дощу, снігу, зміна дня і ночі, листопад – усе це явища природи. Явища природи характеризують зміни в при­роді, які відбуваються у певні пори року. Зага­лом є чотири пори року. Кожна пора року три­ває три місяці.

Для кожної пори року характерні свої явища природи. Навесні все розквітає. Улітку жарко, бувають грози. Восени – жовкне та опадає лис­тя. Взимку – снігопад.

ДЕНЬ І НІЧ

Земля має форму кулі. Її так і називають «земна куля».

Побачив нашу планету з великої висоти 12 квітня 1961 року перший космонавт Землі – Юрій Гагарін.

Земля – особлива планета, тому що на ній існуєжиття. Хоча ми цього не відчуваємо, але наша Земля постійно рухається. Вона обертаєть­ся навколо уявної осі, яка нахилена. (Вісь – стрижень, навколо якого обертається тіло.) Ця вісь ніби проходить через усю земну кулю. Її на­зивають віссю Землі.

Під час обертання до Сонця повертається то одна, то інша сторона планети. Обернена до Сон­ця частина земної кулі освітлюється його про­мінням. Тут день. На протилежній стороні у цей час – ніч, бо вона не освітлюється Сонцем. Один повний оберт Землі навколо своєї осі називають добою. Тривалість доби стано­вить 24 години.

Уявлення про форму Землі дає нам глобус – модель Зем­лі. У глобусі замість уявної осі вставлено справжню мета­леву вісь.

З давніх часів мореплавці, вирушаючи у відкрите море, спостерігали, як берег зникав за горизонтом. Коли люди ді­зналися, що Земля кругла, таємницю горизонту було роз­крито.

Горизонт – це уявна межа між земною по­верхнею і небом. До лінії горизонту неможливо наблизитися – вона постійно віддаляється.

У горизонту є чотири основні сторони: північ, південь, захід, схід. Скорочено сторони горизонту позначають літерами, після яких стоїть крапка. Наприклад: північ (Пн.), південь (Пд.), захід (Зх.), схід (Сх.).

Для допитливих

Учені припускають, що наша планета утвори­лася багато років тому з величезної космічної хмари з газу і пилу, яка оберталася навколо Сон­ця. Поступово великі частинки пилу, рухаючись в одному напрямку, приєднали до себе дрібніші, і з них сформувалася планета Земля.

Земля – планета, яка має форму кулі. Гло­бус – модель Землі. Рух Землі навколо своєї осі є причиною зміни дня і ночі. Такий оберт Земля робить за 24 години, або одну добу.

Здавна люди помітили, що коли Сонце підні­мається високо на небосхилі, – на Землі тепло, а коли опускається низько, – холодно.

Теплі пори року (весна, літо) змінюються холодними (осінь, зима), тому що Земля обертається не тільки навколо уявної осі, а ще й навколо Сонця. Вісь Землі постійно нахилена, тому Земля отри­мує від Сонця у різні пори року неоднакову кіль­кість тепла і світла. Коли сонячні промені пада­ють прямо, сонце спекотніше. Якщо ж промені Сонця падають на земну поверхню під кутом, то вони гріють земну поверхню слабше. Ось чому змінюються пори року на Землі.

Земля обертається навколо Сонця приблизно за 365 днів, або 12 місяців. Цей час називають роком.

Для допитливих

Шлях, яким Земля обертається навколо Сонця, називають орбітою. Зміна пір року – вічне і незмінне явище при­роди. Його причиною є рух Землі навколо Сонця.

ЩО ТАКЕ ГНОМОН

Одним з найдавніших винаходів людства є гномон. Це вертикально встановлена жердина. За допомогою гномона у давнину визначали ви­соту Сонця над горизонтом.

У ясний сонячний день жердина відкидає тінь, до­вжина якої від сходу Сонця до полудня (12 год) зменшу­ється, а від полудня до захо­ду Сонця – збільшується.

Для точності вимірювання важливе значення має висота гномона – чим він вищий, тим довша тінь. Нині гномон як астрономічний інструмент уже не використовують.

Як виникає тінь

Промені світла поширюються по прямій лінії і не можуть огинати предмети. Тому, коли про­мені зустрічають на своєму шляху перешкоду, крізь яку не можуть пройти, зі зворотного боку перешкоди утворюється тінь. Більшість тіл не пропускає світло: наприклад стіни, меблі, твоє тіло. Такі тіла називають світлонепроникними.

Властивості води:

прозора; тече, приймає форму посуду в якому перебуває,

безбарвна рідина; без запаху і смаку;

під час нагрівання розширюється, а під охолодження стискається; має погану теплопровідність.

Без води неможливе життя на Землі

Водойми - це скупчення води в природі, або штучних умовах. У зв’язку із цим усі водойми поділяють на:

•            природні (утворилися самостійно): океани, моря, річки, озера, болота, джерела, струмки.

•                    штучні (створені людиною): ставки, водосховища, канали.

Стани води:

твердий – лід, сніг, іній.

Рідкий – вода, дощ, роса.

Газоподібний – пара, туман.

На Землі під дією соняч­них променів вода весь час випаровується з поверхні річок, озер, морів, океанів, вологого ґрунту, листків рослин, тіл тварин і людини.

Перехід води з рідкого стану в газоподібний (пара) називають випаровуванням. Коли невидима водяна пара охолоджується, з неї утворюються дуже дрібні краплини води, що збираються у хмари. Дрібні краплини у хмарах, зливаючись одна з одною, поступово збільшуються. Хмара стає темнішою. Важкі краплини води не можуть утриматися в пові­трі, тому падають на землю влітку у вигляді дощу, а взимку – снігу. Перехід водяної пари у рідкий стан називають кон­денсацією.

Повернувшись на землю у вигляді опадів – дощу чи снігу, вода збігає зі схилів і збирається у струмках і річках, що течуть в озера, моря та океани. Частина води просочується крізь ґрунт і гірські породи, досягає підземних вод, що теж стікають у річки або інші водойми. Ось так кра­плини води постійно подорожують, переходять з одного стану в інший. Завдяки випаровуванню і конденсації відбу­вається кругообіг води в природі. Колообіг води в природі – це перехід води з одного стану в інший з переміщення її в природі.

Показники погоди- температура повітря, стан неба – хмарність, опади, вітер.

Властивості повітря–безбарвне, не має смаку, запаху, прозоре, легше за воду, пружн, погано проводить тепло, заповнює весь простір, при нагріванні розширюється, при охолодженні стискається. Має газоподібний стан.

       Рух повітря називається вітром.

Тема 2. ПРИРОДА ВОСЕНИ

ОЗНАКИ ОСЕНІ

Осінь починає вересень. У народі його назива­ють «хмурень». Це тому, що небо вкривається хмарками, наче хмуриться. Рідше з’являється сонце, падають дощі. Сонячного світла стає мен­ше, день коротшає. Але разом з тим у вересні ще зберігається тепло. Нас радують осінні квіти.

Другий місяць осені – жовтень. Жовтень як не з дощем, то зі снігом – так у народі говорять про цей місяць. Жовкне листя на деревах. У ді­бровах стихає пташиний спів, ховаються кома­хи. Ставки та озерця вкриваються опалим лис­тям. Земля і повітря прогріваються менше. Стає холодніше. Небо все частіше затягують хмари. На калюжах з’являється перший льодок.

Третім місяцем осені є листопад. Чим він нас зустрічає? Листопад ще називають «строкатим місяцем». Зима з осінню в цей час бореться, тому може бути і дощ, і сніг, і мороз, і відлига.

На початку осені трапляються перші примо­розки. Нерідко після них починається тепла со­нячна і суха погода. Це час «бабиного літа». Але воно триває недовго. Незабаром – пора осінніх дощів. Вони зовсім не схожі на літні. Увесь тиж­день, не вгаваючи, може сіяти дощик. І здаєть­ся, немає йому краю.

Тому й буває дві осені. Одна – золота, радісна. Друга – сіра, сумна, похмура.

Для допитливих

Назву місяця вересень пов’язують з вічнозеленим кущем – вересом, що цвіте в українському Поліссі. Масо­ве цвітіння цієї медоносної рослини припадає саме на місяць вересень.

Осінні місяці: вересень, жовтень, листопад. Восенидні стають коротшими, а ночі – довшими. Сонце піднімається на небосхилі вже не так високо, як улітку, тому його промені слабше прогрівають землю. Температура по­вітря знижується, з’являються перші замо­розки.

ОСІННІ ЯВИЩА В ЖИТТІ РОСЛИН

У живій природі з настанням осені відбува­ються помітні зміни. Рослини змінюють зелене забарвлення. Спочатку починає жовкнути листя на березі. З кожним днем все більше й більше стає жовтого листя на деревах і кущах. У вишні і горобини листя стає червоним, а в дуба – брон­зовим.

Після зміни забарвлення листя починається листопад – пора опадання листя. Найбільший листопад починається після пер­ших заморозків. Раніше за інші дерева скидає листя липа. Потім опадає листя з кленів і горо­бини. До глибокої осені зберігається листя на березі. А листки деяких дубів не опадають навіть узимку.

Хвойні дерева – сосна, ялина – залишаються на зиму зеленими. Їхні листки – хвоїнки – та­кож опадають і замінюються новими, але посту­пово, протягом кількох років.

Жовтіють і в’януть трави. Залишаються зеле­ними суниці, копитняк, які не бояться морозу.

Достигання плодів і насіння, пожовтіння листя та листопад.

ЯКИМИ БУВАЮТЬ ДЕРЕВА, КУЩІ, ТРАВ’ЯНИСТІ РОСЛИНИ

Дерева- мають одне товсте стебло

Ку­щі-мають багато дерев”янистих стебел.Трав’янисті рослини -мають м’яке соковите стебло.

Дерева і кущі – багаторічні рослини. За назвою легко здогадатися – ці рослини живуть багато років. Наприклад, у природі можна зу­стріти дуби віком понад тисячу років.

Трав’янисті рослини можуть бути однорічни­ми, дворічними та багаторічними.

Однорічні трав’янисті рослини навесні розвиваються з насіння. Влітку і восени цвітуть, утворюють плоди з насінням і відмирають. Го­рох, просо, соняшник, гречка, помідори, огірки, лобода, левкой, пшениця, жито – однорічні рослини.

Дворічнітрав’янисті рослини на першому році життя проростають з насіння, але не цвітуть. Наступного року рослини зацвітають, у них утво­рюються плоди з насінням. Восени ці рослини відмирають. Це - морква, буряк, редька, капуста.

Багаторічнітрав’янисті рослини розцвітають навесні. У них утворюються плоди з насінням. Восени надземні частини рослин – стебло і лист­ки – відмирають. Але такі рослини мають цибулини, бульби, кореневища, які зимують у ґрунті. З них щороку виростають нові рослини. Багаторічних трав’янистих рослин у природі безліч. Наприклад, конвалія, кульбаба, проліс­ка, суниці, мальви, осот, мак, ромашки, лілія, очерет, тюльпан.

Будова рослини: корінь, стебло, листок, квітка, плід, насіння. Плоди і насіння поширюються тваринами, людьми, за допомогою вітру.Рослини розмножуються: насінням, стебловими і листковими живцями.

Для допитливих

В Україні на Запоріжжі росте 800-літній дуб, під яким запорізькі козаки писали листа ту­рецькому султанові. Заввишки дуби іноді дося­гають 40 м.

ПЛОДИ І НАСІННЯ

Пригадай, з яких органів складається рослина.

У лісі тобі доводилося бачити, як групами рос­туть берези, кущі ліщини, конвалії. Вони утво­рилися внаслідок розмноження рослин.

Як розмножуються рослини?

Більшість рослин має квітки. Після цвітіння з квіток розвиваються плоди і насіння.

Насіння міститься в плодах. Деякі плоди міс­тять одну насінину, наприклад плід вишні або сливи. А в плоді маку – тисячі насінин.

Плоди захищають насіння, поки воно розви­вається.

За допомогою плодів насіння поширюється на далекі відстані. У високих дерев плоди розповсюджуються вітром. Для цього, наприклад, у пло­дів клена, липи є крильця. Плоди деяких рослин важкі, тому вітер не може їх розносити. Жолуді (плоди дуба) падають недалеко від дерева, їх зби­рають і розносять білки, сойки й інші тварини.

Соковиті плоди невисоких дерев (черемхи, горобини), а також кущів (бузини, калини, шипшини), деяких трав’янистих рослин (конвалії, вороня­чого ока) приваблюють птахів. Плоди цих рослин поїдають птахи, а насіння з плодів по­трапляє в землю і проростає.

Плоди і насіння череди, будяка, лопуха мають гачечки, якими прикріпляються до шерсті тварин, пір’я птахів, одягу людини і розносяться на великі відстані.

Плоди і насіння розвиваються з квіток. На­сіння міститься в плодах. Плоди захищають насіння, поки воно розвивається, і сприяють його розповсюдженню.

ГРИБИ: ЇСТІВНІ ТА ОТРУЙНІ

Пригадай, які гриби зростають у лісах твоєї міс­цевості. Які з них їстівні? Які отруйні?

Перший місяць осені дарує нам багато грибів. Якщо осінь тепла і дощова, то їх у лісі сила- силенна: білі, підосичники, підберезники, ри­жики, хрящі, лисички.

Розглянь на малюнку добре всім відомий бі­лий гриб. У нього коричнева шапка і біла ніжка. Це плодове тіло гриба, що виростає з грибниці. Грибниця схожа на білі розгалужені нитки. Це головна частина кожного гриба. Вона розташо­вана в ґрунті і живить гриб поживними речови­нами.

Із частинок грибниці виростають нові гриби, так вони розмножуються. Збираючи гриби, не виривай гриб з грибниці, щоб не пошкодити її. Гриб треба зрізати або обережно викрутити.

Запам’ятай, гриби не належать ні до рослин, ні до тварин. Це окрема група організмів. Для багатьох грибів домівка – ліс. Їстівні гриби – білий гриб, опеньки, маслюки, підберезовики, підосиновики, лисички, сироїжки, грузді, красноголовці.

Важливо вміти відрізняти отруйні гриби від їстівних. Дуже отруйні – бліда поганка, мухо­мор, жовчний гриб, несправжні лисички й не­справжні опеньки, сатанинський гриб, .

ЯК ТВАРИНИ ГОТУЮТЬСЯ ДО ЗИМИ.

КОМАХИ ВОСЕНИ Улітку серед зелені дерев, кущів і трав сюр­чать коники і гудуть бджоли, пурхають різно­барвні метелики, метушаться мурашки. З на­станням осені життя комах змінюється. З кожним днем їх меншає. Одні комахи відкладають яйця і гинуть. Інші комахи прилаштовуються на зиму в опалому листі, закопуються у ґрунті, ховаються під корою в пеньках.

Пізньої осені завмирає життя у мурашнику. Мурашки ховаються в глибоких підземних ко­морах, збиваються у великий клубок і нерухомо чекають на весну.

Білан капустяний у вигляді лялечки прикрі­плюється до дерева, стіни будинку чи паркана.

Жук-сонечко шукає місце для зимівлі під ко­рою пеньків, ховається в моху, під опалим лис­тям. Буває, що летить і в кімнату. Восени часто його можна побачити на вікні.

Метелики кропив’янка, лимонниця восени за­биваються в дупла, під кору дерев, ховаються на горищах. Сидять там ледь живі, згорнувши крильця в очікуванні тепла.

Тихо в осиному гнізді. Куди зникла гамірна родина? Виявляється, майже всі оси живуть до осені. Настають холоди – оси гинуть. Залиша­ються лише молоді самки. Вони покидають свій дім і зимують у якійсь схованці. Навесні кожна з них почне будувати власне гніздо. Комахи мають шість ніг.

Підготов­ка комах до зими – це осінні явища в живій природі.

РИБИ.Спосіб життя риб залежить від температури води у водоймі.В холодній воді деякі риби менш рухливі, тому риба восени клює погано.Але не втрачають активності хижаки-щука й окунь.Короп, лящ,сом, карась залягають спати у замулені ями на дні водойми, зарившись у мул. Водяні комахи і жаби також опускаються на дно й перебувают там до весни.

ПТАХИ ВОСЕНИ

Тіло птахів покрите пір’ям.Вони мають дзьоб, дві ноги, два крила, несуть яйця і висиджують малят. З настанням осені змінюється життя птахів. Зникають комахи, в’януть трав’янисті рослини. Все менше й менше корму залишається для пта­хів. Тому наприкінці літа й восени багато птахів відлітає в теплі краї, де для них достатньо їжі.

Багато птахів відлітає ще до того, як зникне для них корм. Вони ніби заздалегідь дізнаються про наближення голодної пори. Як це їм вдається?

Перелітні птахи помічають: що ближче до осе­ні, то коротші дні. Це й слугує їм сигналом – час у дорогу. Спочатку відлітають птахи, які жив­ляться комахами, – солов’ї, ластівки, стрижі. Пізніше відлітають птахи, які живляться рослин­ною їжею: дрозди, перепілки й ті, що живуть на водоймах, – качки, гуси, лебеді. До кінця жовтня нас покидають усі перелітні птахи.

У листопаді в наших лісах з’являються зимо­ві пернаті гості – снігурі, чечітки, омелюхи, шишкарі.

Осілі птахи – сороки, синички, горобці, сизі голуби, во­рони – залишають ліси та поля і переселяються ближче до помешкань людей, де можуть краще прогодуватися.

Турбуйся про птахів

Заготовляти корм для птахів можна розпочи­нати вже з кінця літа. Ми із задоволенням ласу­ємо кавунами, а насіння викидаємо. Утім насін­ня кавуна – чудовий корм для синиць. Ці птахи також полюбляють насіння дині і гарбуза. На­сіння треба помити, висушити на папері й збері­гати в сухому місці. Ще синиці люблять насіння соняшнику, тільки не смажене.

Для допитливих

Як птахи відлітають у теплі краї? Більшість птахів відлітає у теплі краї зграями. А зозуля, одуд, хижі птахи подорожують поодинці.

Як високо летять птахи? Зазвичай на висоті 500–700 м, а дрібні пташки нижче – 100 м. Од­нак, якщо потрібно перелетіти через гори, під­німаються на висоту до 6 тисяч метрів.

ЗВІРІ ВОСЕНИ

Звірі – це тварини, тіло яких вкрите шерстю і малят вигодовують молоком.

З настанням осені звірі починають готуватися до зими. Лісові миші збирають жолуді, насіння різних рослин і ховають їх у норі або у дуплах повалених дерев.

Миші-полівки, кроти, хом’яки риють зимові комори і заповнюють їх зерном. В одній такій коморі може виявитися близько 5 кілограмів зерна.

Білки в дуплах ховають горіхи і шишки, гри­би розвішують на гілках дерев. Буває, що одна білка запасає на зиму 10–15 кілограмів горіхів.

Бобри роблять запаси з гілок, стовбурів дерев, які перегризають і складають у воді біля своїх хатинок.

У середині осені в багатьох звірів змінюється за­барвлення хутра, відростає пухнаста густа шерсть.

Зміни забарвлення і густоти хутра у тварин називають линянням.

У білки влітку хутро руде, не помітне поміж стовбурів хвойних дерев. До зими хутро стає густі­шим і довшим, набуває сірого кольору. Тепер біл­ку важко помітити серед гілок, покритих снігом.

У зайця-русака до зими шубка стає сірою, схо­жою на пеньок чи камінь, припорошений снігом.

У бурого ведмедя, борсука, їжака за літо під шкірою відкла-дається багато жиру. Жир для цих тварин – зимовий запас їжі.

Багато тварин переживають холод, залігши у зимову сплячку. Одні тварини сплять у норах, інші – в дуплах, гніздах, у розщелинах між ка­мінням. Наприклад, їжак заривається в сухе листя, мох, траву або облаштовує гніздо в норі.

Бурий ведмідь облашто­вує барліг з повалених буре­вієм дерев. Вимощує його сухим листям, травою, мо­хом, а потім накриває лігви­ще гілками дерев. Ведмідь залягає в барліг ще до того, як випаде сніг.

Борсуки зимують у норах. Коли випадає сніг і почина­ються морози, вони закрива­ють вхід в нору травою і зем­лею і залишаються в ній до весни.

Звірі восени запасають корм, линяють. Дея­кі звірі готуються до зимової сплячки. Під­готовка звірів до зими – це приклад осінніх явищ у живій природі.

НЕВИДИМІ ЛАНЦЮГИ В ОСІННЬОМУ ЛІСІ

Пригадай, як пов’язана між собою нежива і жива природа.

Тобі відомо, що без неживої природи: соняч­ного світла, тепла, води, повітря не можуть жити рослини, тварини, люди. Жива природа впливаєна неживу природу. Наприклад, рослини очища­ють повітря, збагачують його киснем.

Рослини і тварини також пов’язані між со­бою. Птахи, звірі живляться насінням і плодами рослин. Вони розносять плоди і насіння на далекі відстані і сприяють поширенню рослин у природі.

Є тварини, що їдять інших тварин. Напри­клад, лисиці полюють на зайців. Для вовків гар­на здобич – козулі. Такі зв’язки між живими організмами називають ланцюгами живлення.

Наприклад, миша лісова живиться жолудя­ми. Мишу може спіймати і з’їсти лисиця. Ось і склався ланцюг живлення: дуб – миша – лисиця. Або ще приклад. У лісі ростуть осики. Корою осик живляться зайці. Зайця може вполювати вовк. Буде такий ланцюг живлення: осика – за­єць – вовк.

Запам’ятай, ланцюг живлення починається з рослини.

В осінньому лісі ланцюги живлення різнома­нітні. Сойок приваблюють яскраво червоні пло­ди горобини і шипшини, чорні плоди черемхи. Восени їжаки, борсуки, ведмеді накопичують за­паси жиру, тому не відмовляються попоїсти му­рашок, мишей, а ще поїдають велику кількість лісових ягід, горіхів.

У природі між собою пов’язана нежива і жива природа, рослини і тварини, різні тварини.

Тема 3. ПРИРОДА ВЗИМКУ

ОЗНАКИ ЗИМИ

Що може зрівнятися за красою і пишністю з білосніжною зимою? Усе живе ховається, чекаючи тепла. Дерева оголюються, птахи відлетіли, а ті, що залишилися, не співають і літають неквапливо. Все стає білим, чистим, світлим.

Сніг – не тільки прикраса зими. Вкриваючи землю, мов килимом, він захищає рослини від переохолодження. Як саме? Між сніжинками є повітря. Снігове покриття не дає земному теплу вийти, а морозу – пробратися до ґрунту.

У зими є ще одна дорогоцінна прикраса – іній.Мільярди голочок інею одягають скром­ні сквери у срібну бахрому. Красиво сріблиться іній на гілках беріз і горобини.

Ще однією ознакою зими є тріскучі морози.Вони закову­ють річки в лід, будують кри­жані мости, розмальовують вікна неповторними візерун­ками. День узимку різний! Ранок – тихий, нечутний, мо­розний, із сніжним скрипом. А вечір – довгий-довгий.22 грудня найкоротший день і найдовша ніч у році – сонцеворот. Потім тривалість дня починає збільшуватись, а тривалість ночі – скорочуватись.

Для допитливих

Раніше думали, що сніг – це замерзлі кра­плинки води. Вважали, що падає він з тих самих хмар, що і дощ. Нині учені розгадали таємницю народження сніжинок. Водяна пара піднімається дуже високо над землею, де панує сильний холод, і тут з неї утво­рюються крихітні крижинки-кристалики. Вони поступово ростуть і перетворюються на дивовиж­ні шестикутні зірочки – сніжинки.

День менший від ночі. Сонце низько на небосхилі. Низь­ка температура по­вітря. Снігопади, заметілі. Водойми вкриті кригою. Ґрунт промерзає. Дерева й кущі у етані спокою. У деяких тварин виростає густе тепле хутро. Воно набуває світлішого забарвлення.Тваринам і птахам важко шукати їжу.

Більшу частину часу людина перебуває у приміщенні. Види сільськогосподарської діяльності: прибиран­ня снігу на вулицях, затримання снігу на полях, підготовка техніки до весняних робіт.

ЯК УТВОРЮЄТЬСЯ ЛІД НА СТАВКУ

Уже за перших морозів калюжі вкриваються ламкими крижинками. Тільки глибокий ставок усе ще не замерзає. З кожним днем повітря холоднішає, охолоджується вода в річках і ставках.

Мокрий сніг, який потрапляє на поверхню води, не тане, утворюючи крижану кашу зі сні­гу та води. Зверху на неї падає сніг, вода почи­нає тверднути, замерзати. Каша з мокрого сні­гу, води і льоду перетворюється на шматочки льоду, які злипаються й утворюють крижини.Поступово крижини збільшуються і при силь­них морозах стають суцільним льодом.

Які властивості має лід? Лід – це вода у твердому стані. Лід без­барвний, прозорий. У великих скупченнях він набуває синюватого відтінку. При падінні або ударі лід розбивається. Отже, лід крихкий. При замерзанні вода розширюється, перетворюється на лід. Лід легший за воду, тому не тоне. Температура води, при якій вода перетворю­ється на лід, становить 0°.

ПОГОДА ВЗИМКУ

Погода взимку непостійна. То мороз, то відлига. Сніг то впаде, то розтане. Вітер по кілька разів на день змінює напрямок. Ранком визирне сонечко, а по обіді небо захмариться і піде лапатий сніг.Перший зимовий місяць – грудень, починається морозами і випаданням великої кількості снігу. У народі гру­день ще називали «мостовик», «стужайло», «вітровик», «зимник», «лютовій», «хмурень».

Назва «грудень» походить від мерзлих грудок. Після осінніх дощів розбиті возами ґрунтові доро­ги замерзали. Їздити такими дорогами було важко.

Погода у грудні віщує майбутні врожаї: гру­день холодний та сніжний – хліб буде буйний та пишний, якщо у грудні випадуть великі сніги, то буде літо, багате на врожай.

На зміну грудню приходить місяць січень. Це морозний місяць. У січні морози особливо сильні і тріскучі. Небо ясне і чисте, сніг сліпить очі від яскравого сонячного світла. Чим яскравіше сон­це, тим холодніший день. Дні стають довшими.

Січень теж мав чимало на­родних назв: «сніжень», «сні­говик», «льодовик», «щипун», «тріскун». Це місяць, коли у вітряну погоду січе снігом. У народі казали: Січень снігом січе, а мороз вогнемпече. А ще назву місяця пов’язували із «січею» – гілками, суччям, які взимку давали худобі.

Існували прикмети: Січень сніжний і холод­ний – то рік буде хлібородний, Якщо січень холодний – липень буде жаркий і грибів не жди до осені.

Лютий – найкоротший місяць року. Бувають і хуртовини (заметілі) – сильні вітри, бурі із снігом. Уже частіше і яскравіше світить сонце. Холодна погода змінюється першими відлигами.

На земній поверхні після відлиги при знижен­ні температури утворюється тонкий шар льоду, який називають ожеледицею.

Назва місяця говорить сама за себе. Адже він люту вдачу має. Пронизливі сніговії, колючі морози, вітри і хуртовини. У народі кажуть: Лю­тий багатий на сніг – квітень буде щедрий на воду. Лютий передує весні: У лютому зима з весною вперше зустрічаються, Лютий лютує, та весні дорогу готує. У лю­тому є свої прикмети: Лютий без снігу – літо без хліба.

РОСЛИНИ ВЗИМКУ

Більшість рослин заздалегідь готується до зими. Ще восени однорічні трав’янисті рослини зів’яли, залишивши своє насіння в ґрунті. З ньо­го навесні виростуть нові трави.

У багаторічних трав’янистих рослин відмерла наземна частина рослини, в ґрунті лишилися кореневища, бульби, цибулини. Навесні з них розів’ються молоді частини рослини.

Деякі рослини залишаються зеленими під сні­гом усю зиму. Це суниці, верес, журавлина. Є рослини, що ростуть і взимку. Під шаром снігу та опалого листя у підсніжників, пролісок, ряс­ту з’являються пуп’янки, які з настанням тепла розпускаються. Життя рослинам узимку збері­гає сніжна ковдра. Температура повітря під сні­гом, навіть якщо його товщина всього 10 санти­метрів, буде на 15–20° вищою, ніж зовні.

У глибокому спокої перебувають дерева і кущі. Майже всі вони на зиму скинули листя. Однак на їхніх гілках залишаються бруньки. Зовні бруньки вкриті темними лу­сочками. Усередині бруньки є дуже дрібні зелені листоч­ки. Наприкінці січня на вер­бі бруньки збільшуються, скидають лусочки і вкрива­ються світлим пушком. За зиму бруньки підростають на інших деревах і кущах. Яка б не була сувора зима, ріст рослин не припиняється, а лише сповільнюється. У зимовому лісі милують око припорошені сні­гом зелені ялини й сосни.

Листки хвойних дерев – хвоїнки, вкриті тов­стою шкіркою, яка утримує вологу. Хвоїнки ви­паровують вологи значно менше, ніж широкі листки листяних дерев і кущів. Ось чому хвойні дерева не засихають узимку.

Узимку деякі трав’янисті рослини від ви­мерзання захищає сніговий покрив. Ріст рослин не припиняється, а лише сповільню­ється. Рослини в стані спокою. Хвойні рослини зимують із зеленими листками – хвоїнками.

ТВАРИНИ ВЗИМКУ. ЯК ЗИМУЮТЬ ПТАХИ

Осілі- це птахи, які залишаються у нас зимувати(горобці, синиці, дятли,ворони, сороки, голуби,сойки, галки)

Зимові гості- прилітають до нас зимувати (снігурі, омелюхи, шишкарі, чечітки)

Узимку мало корму для птахів. Синиці, по­взики збираються у зграйки і перелітають з міс­ця на місце в пошуках насіння різних рослин. У такій зграйці зустрічається й дятел. Він гострим дзьобом дістає личинки комах з-під кори дерев. Буває, що личинки падають у сніг. Синиці сприт­но підхоплюють їх. Так і мандрує табунець пта­шок від одного дерева до іншого.

З далекої півночі прилітають до нас зимувати сіренькі чечітки. У них груди малинові й черво­на шапочка на голові. Птахи літають табунами, спритно лазять по деревах. Причепиться пташка на тонесеньку гілочку берези вниз головою і сма­кує насіння! Чит-чит! Чит-чит! – перемовляють­ся чечітки.

З’являються омелюхи. У них чудові великі чубчики на голові, кінчик хвоста жовтий із чер­воною облямівкою, і на крилах серед жовтих пір’їнок червона смужка. Омелю­хи прилітають до нас з північних ялинових лісів. Кожен омелюх з’їдає за день більше ягід, ніж важить сам. Зате і користь цим приносить. Бо насіння, що в пло­ді, не перетравлюється в шлунку омелюха, і пташка розсіває на­сіння по лісу й по садах.

З першим снігом з’являються в наших краях снігурі. Їх можна впізнати по яскраво червоних груд­ках. Птахи ласують плодами горобини. При цьому викльо­вують насіння, а плоди викидають. Знайдеш під деревом покльовані плоди – це сліди снігурів.

Деякі осілі птахи – сороки, галки, сірі ворони, які можуть поїдати найрізноманітнішу їжу, при­літають ближче до людських осель, де знаходять поживу на смітниках, у дворах. Ночують ці птахив захищених від вітру місцях, під дахами будинків, у кущах, на деревах.

Ще синиці полюбляють гарбузове й соняшникове насін­ня, насіння динь, кавунів. Омелюхи – прив’ялі плоди горобини, калини, бузини. Снігурі – ще й насіння клена, ясена, бузку, лободи.

ЗВІРІ ВЗИМКУ

Узимку на землі, деревах, кущах лежить сніг. Здається, що життя в лісі, на луці зовсім за­вмерло, але насправді це не так. Під снігом і в товщі снігу по численних ходах снують лісові і польові миші, землерийки. Вони бігають не лише під снігом, а й на його поверхні, залишаючи лан­цюжки слідів.Заєць весь день дрімає у ямці, зробленій у сні­гу. Незадовго до заходу сонця він виходить на пошуки корму. Обгризає кору, пагони молодих дерев і кущів, знаходить копиці сіна, пожухлий бур’ян. Може забігти в сад, щоб поласувати ко­рою фруктових дерев.

У зимовому лісі чи парку цікаво спостерігати за білкою. На своєму шляху вона залишає недогриз­ки шишок ялини чи сосни, з яких дістає насіння. До свого гнізда білка завжди наближається, пере­скакуючи з дерева на дерево, щоб не залишати на снігу слідів, по яких її можна знайти.

Лисиця взимку живе сама. Хутро в неї в цей час густе й пухнасте. Тому вона спить просто на снігу. Лігво лисиці на снігу – це невелика ямка. Коли розгуляється негода – снігопад чи сильний мороз, лисиця ховається в нору. Найчастіше ланцюжки лисячих слідів можна побачити білястіжків соломи, де зимують миші. Полює лиси­ця і на зайців та пташок. Не гребує рештками тварин. Буває, що заглядає й до курника.

Ведмідь заліг у барліг до весни. Йому не треба виходити на полювання, бо вистачає власного жиру, який він накопичив восени. На кінець зими у ведмедиці народжуються маленькі сліпі ведмежата. Ведмедиця годує їх своїм молоком. А коли пригріє весняне сонце, виведе їх з барлогу. Ще сплять борсуки, їжаки

Козулі взимку збираються в табунці. Верхо­водять у них завжди старі самки, а самці тримаються позаду. Живляться козулі молодими пагонами кущів і дерев. Для відпочинку розгрібають копитами сніг і верхній шар землі та лягають на деякій відстані одна від одної. Так краще вберегтися від ворога.

Дикі кабани в пошуках корму рухаються ста­дами. Вони розгрібають сніг та опале листя, зна­ходять жолуді, горіхи ліщини, личинки різних комах, гризуть кору дерев. За малюнком поясни ланцюг живлення:

Важко жити тваринам узимку, особливо якщо зима дуже морозна й сніжна. У цей час їм як ніколи потрібна допомога людини. Люди роблять для тварин спеціальні годівниці. Для оленів і козуль кладуть віники з гілок липи, берези, верби та сіно. Диких кабанів, зайців, куріпок частують качанами кукурудзи, сно­пиками необмолоченого вівса, проса. Для ло­сів, оленів, козуль влаштовують солонці. Кла­дуть грудки солі, яку тварини злизують.

ПРИРОДА НАВЕСНІ

Весна – це шлях, який проходить природа від зими до літа. Ранньою весною, у березні, природа ще спить. Перші сонячні промені ще слабкі, але снігові за­вали поступово тануть.

Тривалі морози змінюються довгоочікуваним весняним теплом. Сніг ще лежатиме на холодній землі, а крижані вітри ще не раз нагадають про зиму. З кожним днем яскраве березневе сонце сильніше нагріває землю. Крихкими стають за­тягнуті вранці тонким льодом калюжі, але до по­лудня під впливом сонячних променів відтануть.

У квітні оголена від снігу темна і сира земля готується до цвітіння. Сонце вже високо підні­мається над горизонтом, і в денні години темпе­ратура повітря перевищує 0°. Навколо вода. Вона стікає з пагорбів струмками, радісно дзюркочу­чи біжить вниз до річок.

На річках лід тріскається і ламається, щоб потім пустити за течією безліч крижин. На бере­гах ставків лід стає тонким і в’язким. Місцями утворюються проталини – місце, де розтанув сніг, і відкрилася земля або на льоду з’являється вода.

У народі кажуть: Квітень – щука хвостом лід розбиває.

У травні весна одягає природу в новий чис­тий одяг.

На початку травня найчастіше буває різке зниження температури. Шумлять холодні вітри. Зрідка випадає невелика кількість опадів у ви­гляді снігу, який швидко тане на вже прогрітій весняній землі. Знову настає різке потепління. Від землі швидко прогрівається повітря і навіть може встановитися спекотна погода.

На початку весни небо високе, бездонне, синє- синє, таке чисте, наче його хтось вимив після сірої зими. Повітря прозоре, пахне по-особливому. Сонце піднімається все вище, промені його пряміше падають на землю і краще її прогріва­ють. Підвищується темпера­тура повітря, а це приводить до танення снігів. Настає від­лига. Сніг стає важким, ніз­дрюватим, зверху брудним. Бруд накопичився протягом зими. Це частинки дерев і кущів, а також кіптява авто­мобілів, заводських труб. Під час танення сніг осідає і все, що нагромадилося за зиму, залишається на поверхні.

Сніг поступово тане. На річці лід уже не та­кий міцний, як взимку.

Струмки, що утворюються під час танення снігу, збігають до водойм. Лід у водоймах скресає, і починається льодохід – рух крижин на річках.

Річки звільняються від снігового покриву і розливаються. Починається повінь – затоплення водою великої частини суші навесні, коли ріка виходить з берегів. Вона буває широка – суціль ний простір весняної води. Тихими озерцями вода стоїть на узліссі. Вона блищить серед беріз і осик, і голих ще чагарників, стікає з усіх па­горбів тисячею струмків. Але трапляються і такі весни, коли сніг сходить майже непомітно, без бурхливого розливу.

Період льодоходу небезпечний для тих, хто живе поблизу річки, ставка, водойми. Звикаючи взимку користуватися пішохідними переходами по льоду, багато хто забуває про небезпеку, яку становить лід навесні.

Пам’ятай, переходити річку, ставок, озеро по льоду навесні – небезпечно!

23 березня-день весняного рівнодення. Тривалість дня і ночі становить по 12 годин. Потім тривалість дня починає збільшуватись, а тривалість ночі -скорочуватись.Танення снігу, скреснення криги на водоймах, льодохід, повінь – це весняні явища в неживій природі.

РОСЛИНИ НАВЕСНІ

На початку весни ще не розтанув весь сніг, а вже подекуди біля старої пожовклої трави, проростаємолода зелена травичка. З’являються перші квіти – підсніжники, проліски, мати-й- мачуха. Ці рослини розвивалися взимку під снігом. Тільки пригріє весняне сонечко, вони розцвітають.

У дерев і кущів починаєть­ся весняний рух соків. Він настає тоді, коли відтане ґрунт, і вода з коренів почне надходити в усі органи рос­лини.

Починають цвісти дерева. Першою зацвітає вільха. До­сить лише доторкнутися до гілки вільхи із сережками, як вітер підхопить цілу хма­ру жовтого пилку.

Майже одночасно з віль­хою починає цвісти й ліщи­на.

На вербі розцвітають пух­насті квітки, або «котики».

На деревах і кущах розпукуються бруньки і з’являються зелені листки. Спочатку розпуска­ються ледь помітні липкі й духмяні листки берези. За березою поспішає розпуститися листя липи, вільхи, дуба. Потім починають зеленіти акації, яблуні, груші. Проте листки й трава швидко ростуть, і вже до травнявсе довкола вкривається яскравою зеленню.

Першоцвітів з кожною весною стає все мен­ше. Їх нищать люди. Збираючи ці рослини для букетів, вони виривають їх з коренями. Із зірва­них квіток не утворяться плоди і насіння, тому рослини не розмножуються. Кожен з нас має дбати про ці рослини: проліси, підсніжники, медунка, сон, анемона.

Перші ознаки весни у живій природі – весняний рух соків, розпускання листків, цвітіння дерев і кущів, поява перших квітів – підсніжників, пролісок, мати-й-мачухи.

ТВАРИНИ НАВЕСНІ. КОМАХИ

Ранньою весною довкола ще лежить сніг, а вже з’являються метелики. Серед чагарників пурхає метелик-кропив’янка. Він дуже гарний. На крильцях – чорні, жовті, коричневі розводи на червоному тлі, і блакитна мережка. У цей час можна зустріти метелика лимонницю. Він жов­того кольору, а на кожному крильці – маленька помаранчева цяточка. Ще з’являються метели­ ки: жалібниця, денне павине око, адмірал. У на­ших краях їх вважають найгарнішими. Розглянь їх на малюнках.

Узимку метелики ховалися в дуплах дерев, на горищах, у сараях. Сиділи там склавши криль­ця, ледь живі. Пригріло весняне сонце, і вони прокинулися. Літатимуть доти, доки не зазеле­ніють рослини, на яких вони відкладуть яйця.

Ранньої весни прокидаються мухи. Узимку вони лежали нерухомо між віконними рамами або у господарських будівлях. Перше тепло їх розбудило. Ще сонні повзають по стовбурах

 де­рев, на паркані, гріючись на сонці.

Під теплим весняним сонцем прокидається мурашник. Маленькі трудівники тягнуть якісь трісочки, шматочки кори. Лагодять після зими своє гніздо-дім. На початку травня у мурашок з’являться перші личинки, з яких незабаром ви­ростуть молоді мурашки.

На лісовій галявині або на схилі яру, де цвіте верба, можна побачити джмелів. Восени вся джмелина сім’я гине. Залишаються зимувати лише молоді самки. Ось вони й вилазять зі своїх схованок. Зігрівшись на сонці, летять до золотистих котиків на вербі, щоб пожи­витися нектаром. Доки ночі холодні, ховаються в затиш­них місцях. А потім кожна джмелиха не один день літа­тиме низько над землею, зази­ратиме в тріщини, старі нори, шукаючи місце, щоб облашту­вати своє гніздо. Тут вона створить нову сім’ю.

Поява комах навесні – це весняне явище у живій природі.

ПТАХИ НАВЕСНІ

З настанням весни повертаються у рідні місця перелітні птахи. Одні птахи прилітають до нас раніше, а інші – пізніше. Час прильоту залежить від того, коли в наших краях з’являється для них корм.

У кінці березня прилітають шпаки. Першими прилітають самці. Знаходять шпаківню, що їм до вподоби, і починають співати. Співом вони приваблюють самок і попереджають інших шпаків – місце зайняте. Коли мають вилупитися пташенята – спів стихає, а по­тім його можна почути дуже рідко. У птахів нові клопо­ти – треба годувати пташенят. Живляться шпа­ки комахами, черв’яками, яких збирають на землі.

Майже разом із шпаками повертаються в ріднікраї жай­воронки. Жайворонок – одна з небагатьох пташок, яка співає в польоті.

Зовні жайворонки неприміт­ні: сірі, з темним ряботинням. У полі, на луці з таким забарвленням їх важко помітити. Особливо непримітна самочка – ні піснею, ні стрімким польотом не привертає до себе увагу. Доки самець співає, вона тихенько шукає поживу у траві або сидить затаївшись. Живляться жайворонки ко­махами, а також насінням бур’янів.

На початку травня можна почути спів солов’їв. У цей час дерева вже вкри­ті молодою зеленню. Недаремно кажуть: Соло­вей прилетить тоді, коли зможе напитися роси або дощової води з березового листка. Солов’ї, зазвичай, селяться в садах, парках. Живляться жуками, мухами, гусінню.  ­

ПОРА ГНІЗДУВАННЯ

Перша турбота птахів – звити гніздо для своїх пташенят. Кращі майстри-будівельники – співо­чі птахи. Вони в’ють свої гнізда з травинок, со­ломи, гілочок, листків, моху, а всередині висти­лають пухом і шерстинками – для теплоти і м’якості.

Чимало лісових птахів облаштовують гнізда у дуплах. Це дятли, синиці, шпаки. Качки, солов’ї, жайворонки будують гнізда на землі.

Зозулі підкидають свої яйця в гнізда інших птахів. Дорослі птахи висиджують яйця, і згодом на світ з’являються маленькі пташенята. У біль­шості птахів вони вилуплюються безпоміч-ними, а тому тривалий час потребують батьківської турботи.

Птахи годують та обігрівають своїх пташенят. Якщо з’являється загроза, вони захищають гніздо, нападаючи на ворога, нерідко сильнішого за себе.

Птахи, які живуть колоніями (берегові лас­тівки, граки), при наближені ворога голосно кричать, скликаючи на допомогу інших птахів.

Коли молоді птахи навчаться добре літати, вони починають жити самостійно.

Птахи приносять користь природі. Люди ма­ють охороняти птахів.

ЗВІРІ НАВЕСНІ

З початком весни у багатьох звірів зимове хутро стає рід­шим, змінюється його забарв­лення. У зайця-біляка спочатку сіріє спинка, а потім боки. У білки шубка стає рудою.

Прокидаються звірі, які були у зимовій сплячці.

Навесні в більшості тварин з’являються дитинчата. У березні

 народжуються зайченята. Уже з народження звірята проворні, пухнасті, з розплющеними оченятами. Нагодує їх зайчиха своїм молоком і побіжить геть. Буває, що і зо­всім не повертається до своїх зайченят. Але це не біда – малюки без неї не пропадуть. Їх наго­дує інша зайчиха, що пробігатиме повз. Через п’ять-шість днів зайченята починають їсти тра­ву, молоді гілочки. А ще через кілька тижнів готові до самостійного життя.

У білки народжуються білченята. Вони зовсім безпомічні, сліпі, голі. Білка-мати перші дні не покидає їх самих, турбується про малят – зігрі­ває, годує. Через п’ять тижнів білченята прозрі­ вають. А через два місяці по­кидають гніздо.

Наприкінці березня у ди­ких свиней народжуються поросята. У маленьких поро­сят на спині і боках помітні яскраві смуги. Так дорослим тваринам легше помітити їх у траві.

Лисиця риє глибоку нору з проходами під зем­лею, із запасними виходами. Лисенята народжу­ються сліпими і безпомічними. Поки лисенята сплять, мати вирушає на полювання. А коли лисенятапідростуть, лисиця починає їм носити здобич.

Ведмежата, які народилися взимку, виходять разом із ведмедихою з барлогу.

У травні народжуються малята у козуль, оле­нів. Через тиждень вони вже ходять за матір’ю. Тривалий час дорослі тварини оберігають їх від небезпеки.

Зміна хутра, пробудження від зимової спляч­ки, народження малят – весняні явища у житті звірів.

ВЕСНЯНІ РОБОТИ ЛЮДЕЙ НА ГОРОДАХ, ПОЛЯХ І В САДАХ У РІДНОМУ КРАЇ

З настанням весни люди виходять у поле на весняні роботи. Орють землю, сіють зернові куль­тури: жито, пшеницю, ячмінь, кукурудзу, овес.

На городах саджають картоплю. Для посадки відбирають бульби середнього розміру. Перед ви­саджуванням їх пророщують у світлому примі­щенні. Картопля краще росте на добре освітле­них ділянках.

У теплі травневі дні висаджують розсаду пер­цю, помідорів, капусти.

З настанням весни починається напружена робота в саду. Плодові дерева і кущі оприскують отруйними речовинами, які знищують комах- шкідників. Нижню частину стовбура плодових дерев білять вапном. Підрізають плодові дерева. Проріджують кущі.

Навесні висаджують саджанці плодових дерев. Ями для дерев готують так: верхній родю­чий шар ґрунту складають на один бік, а ниж­ній – на інший. На дно ями насипають горбиком верхній шар ґрунту, в який додають добрив. Саджаютьдеревця вдвох. Одна людина опускає саджанець у яму на потрібну глибину, інша – розпрямляє корені й засипає їх пухкою землею. Після висаджуван­ня саджанці поливають (2–3 відра води).

У парках і скверах розби­вають клумби, висаджують декоративні квіти, щоб вони пломеніли влітку різними кольорами веселки, поліпшуючи людям настрій.

ПРИРОДА ВЛІТКУ

ОЗНАКИ ЛІТА

Пригадай, які ти знаєш пори року.

Літо розпочинає місяць червень. Сонце підні­мається рано, а високо піднявшись, починає припікати. Дні стають довшими, вечори тепли­ми. Небо блакитне і чисте, час від часу на ньому пропливають пухнасті хмаринки. Кажуть: Червень, місяць у роботі – відбиває від пісень охоту.

Липень – найспекотніший і найсухіший мі­сяць року. Дні стоять жаркі, безвітряні, ночі тепліі задушливі. У річках і ставках стає менше води, бо під палючим сонцем вона сильніше ви­паровується.

У липні можуть траплятися грозові буревії. Вони нетривалі: якихось півгодини – і сонце ви­сушує дороги, трави. Наче і не було дощу.

У серпні день помітно скорочується, а ночами стає прохолодніше. Сонце світить рівно. Грози трапляються рідше. Вже з перших днів місяця вода в озерах і ставках остигає. Закінчується ку­пальний сезон. Ще тепло, але листки дерев, що жовтіють з кожним днем, нагадують про набли­ження осені.

ЖИВА ПРИРОДА ВЛІТКУ

Літо – це пора, коли все довкола цвіте. Милують око найрізноманітніші квіти. Духмяно пахне липа. Цвітуть трави на луках, у полі.

Услід за цвітінням починають дозрівати ягоди. У червні спіють суниці, а в липні – смородина, малина, черешні й вишні. Недаремно липень на­зивають «ягідним місяцем». А ось серпень – це місяць дозрівання плодів і насіння.Наприкінці літа дозрівають лісові горіхи, яго­ди ожини, брусниці, журавлини.

У червні прогріваються водойми. З ікри жаб утворюються пуголовки, які до кінця літа пере­творюються на молодих жаб.

Нереститься риба – верховодки, карась. Мілина кишить безліччю мальків.

На початку літа у багатьох птахів з яєць ви­луплюються пташенята. Птахи годують ще без­помічних пташенят, які ба­гато їдять і швидко ростуть.

Каченята, гусенята відразу ж після появи на світ можуть плавати, бігати і живляться самостійно.

Улітку в багатьох звірів підростають малята, яких дорослі готують до самостійного життя. Хижі звірі привчають молодняк до полювання. Вовченята вчаться знаходити різних гризунів, жаб, птахів, що гніздяться на землі. Лисенята шукають мишей, вчаться полювати на водоплав­них птахів, зайців.

Разом з матір’ю бродять по лісу ведмежата. Шукають ягоди, жолуді, горіхи, мурашок, жаб.

Улітку багато корму для козуль, оленів, ло­сів. Молодняк росте швидко. Дорослі тварини вчать його, як уберегтися від хижаків.

Цвітіння рослин, дозрівання ягід, утворення плодів і насіння – літні явища у житті рос­лин. Народження, вигодовування та вихо­вання молодняку – літні явища у житті тва­рин.

РОСЛИНИ ЛІСУ

Пригадай, які ліси називають хвойними. А які – листяними?

Тобі відомо, що назва лісу залежить від того, яких дерев у ньому росте більше. Якщо в лісі ростуть листяні дерева – дуб, липа, клен, береза, тополя – це листяний ліс. У хвойному лісі ростуть хвойні дерева – ялина, сосна, ялівець, смерека. А в мішаному лісі ростуть і хвойні, і листяні дерева.

У лісі кожна група рослин утворює свій «по­верх» – ярус. Верхній ярус утворюють дерева. Під деревами ростуть кущі, це – середній ярус. А нижче стеляться трав’янисті рослини. Вони утворюють нижній ярус.

ТВАРИНИ ЛІСУ

Пригадай, які тварини мешкають у лісі. Які із цих тварин звірі?

Ліс для багатьох тварин – рідна домівка. Тут вони завжди знайдуть собі їжу. У лісі легко сховатися від ворогів, збудувати житло.

Найбільші тварини наших лісів – лосі, дикі кабани, вовки.

Лось – справжній лісовий велетень. Тварину легко впізнати по рогах з великою кількістю відростків. Роги виростають лише у самців, а в самок їх немає. У лося довгі сильні ноги. Жив­ляться лосі гілками й корою молодих дерев і кущів, травою, грибами. Дикі кабани живуть у густих заростях лісів. Тіло в кабана кремезне, вкрите жорсткою щети­нистою шерстю. Удень звір від­почиває в лігві, а ввечері вихо­дить у пошуках їжі. Кабани живляться плодами, коренями рослин, черв’яками, комахами.

У вовка видовжена морда, широкий лоб, гострі трикут- нівуха. Товстий, пухнастий хвіст завжди висить донизу. На полювання вовк виходить вночі. Живиться переважно дрібними тваринами. Зграя вовків може вполювати оленя.

У лісі можна зустріти лиси­цю. Найбільша гордість лиси­ці – пухнастий хвіст. Лисиця не «замітає» ним слідів. Під час бігу хвіст слугує тварині кермом. Лисиця – всеїдна тва­рина. Її корм – миші, комахи, птахи, ягоди, насіння.

У будь-якому лісі – хвойному чи листяному – багато білок. Для перестрибування з дерева на дерево білка використовує свій довгий пухнас­тий хвіст. Це для неї і парашут, і кермо.

Солов’ї, шпаки, дрозди наповнюють ліс дзвін­ким співом. Усі ці птахи поїдають безліч комах, які живуть на деревах і кущах.

Серед птахів лісу особливо помітний дятел. У нього міцний дзьоб і лапи, мов гачки. Чіпляється дятел за кору дерева й лазить, куди захоче, – угору, униз, в один бік, в інший бік. Дзьобом – стук-стук.

Працює дятел цілісінький день – винищує шкід­ників дерев, що ховаються під корою.

Найбільше шкодять деревам комахи – чор­ний сосновий вусач і жук-короїд. Вони прогри­зають ходи в деревині, від чого дерево гине. А от руді лісові мурашки з одного великого му­рашника можуть знищити за одне літо 10 міль­йонів комах-шкідників. Тому не руйнуй мураш­ників.

РОСЛИНИ І ТВАРИНИ ЛУКІВ

Пригадай, які тварини мешкають на луці.

Лука – це рівне місце біля водойми, поблизу болота, укрите травами. Влітку лука нагадує барвистий килим. Ваблять око білі королиці, жовті кульбаби, червона конюшина, блакитні дзвоники.

Серед різноманітних трав зустрічається дере­вій. У рослини кожен листок ніби розрізаний на багато частин. На високому стеблі квітки утво­рюють білу шапку. Цю трав’янисту рослину люди здавна використовують як лікарську.

Дуже гарні лучні гвоздики. У них тендітні квітки з п’ятьма яскраво-малиновими пелюстка­ми. На луці можна побачити незвичні квітки фі­алки триколірної, або ще її називають – братки. Кожна квітка

 має кілька кольорів: білий, жов­тий, синій, бузковий.

Над квітами кружляють бджоли, джмелі, ме­телики. У траві сюрчать коники.

На луці можна побачити різних птахів. Від­разу помітно лелеку – великого білого птаха з чорними кінцями крил, червоним дзьобом і чер­воними ногами. Він живиться жабами, ящірка­ми, комахами, дрібними гризунами.

Деркача можна пізнати за скрипучим «крек- крек-крек».

Перепілку ще називають «рябою курочкою». Пташка риє землю лапами, ніби курка, шукаю­чи їжу – насіння, комах, личинки.

Прилітають на луку плиски. Плиска швидко бігає, трусячи хвостом. Живиться комахами.

З ранньої весни й до пізньої осені на окремих ділянках лук випасають худобу. Трави скошу­ють на сіно.

На луках збирають лікарські рослини.

РОСЛИНИ І ТВАРИНИ ПРІСНИХ ВОДОЙМ

Які бувають прісні водойми?

Пригадай свою подорож до озера, ставка або річки.

На поверхні озера або ставка часто можна побачити маленьку рослину – ряску. Вона має ви­гляд зеленої пластинки, від якої у воді відходять корінці. Ряскою полюбляють ласувати качки.

На поверхні води вирізняєть­ся надзвичайно гарна рослина – латаття біле. Великі листки цієї рослини плавають по поверхні води. З травня по серпень цвіте вона великими білими квітка­ми, схожими на квітки лілії. Тому її ще називають білою, або водяною, лілією. Перед заходом сонця квітки за­криваються і ховаються на ніч під водою, вранці знову спливають на поверхню.

Поблизу озера й у самій воді живе багато різ­них тварин. Днями стоїть у мілкій прибережній воді сіра чапля на довгих ногах. Вона терпляче вичікує здобич – мальків риб, жаб і водяних ко­мах, яких хапає своїм довгим дзьобом.

Над водою літають різнобарвні бабки. Бабки – хижаки. Вони знищують мух, комарів.По поверхні води бігають комахи – водомірки.

Час від часу з дна озера піднімаються подиха­ти жуки плавунець і водолюб. Жаби живляться переважно комахами, іноді мальками риб.

У водоймах водиться різна риба. У ставках люди розводять рибу, водоплавних птахів. Береги водойм – гарне місце для відпочинку.

ЧЕРВОНА КНИГА УКРАЇНИ

Пригадай, що ти знаєш про Червону книгу.

Червона книга містить відомості про рослини і тварин, що перебувають під загрозою зникнен­ня.

Червоний колір – це сигнал небезпеки. Він ніби закликає всіх людей допомогти рослинам і тваринам, які можуть назавжди зникнути з пла­нети Земля.У нашій країні Червона книга – офіційний документ про сучасний стан рослин і тварин України, що перебувають під загрозою зникнен­ня. Про заходи, які треба вжити, щоб зберегти і відтворити ці рослини і цих тварин.

Розповімо про деякі рослини і деяких тварин, занесених до Червоної книги України.

Зозулині черевички ростуть в лісах. Їхні квіт­ки нагадують черевички. Зацвітає рослина на 15–17-му році життя!

Лілія лісова зростає у лісах. У рослини дуже гарні ясно-пурпурові, з фіолетовими плямами великі ароматні квітки.

Горицвіт весняний росте у степу. Навесні вогняно-жовті квітки рослини особливо гарні середмолодої зелені.

Вусач великий дубовий – один з найбільших жуків листяного лісу. Його можна впізнати за вусиками, довшими від самої комахи.

Лелека чорний – гарний і рідкісний птах. У нього крила й спина чорні, низ – білий, а ноги і дзьоб червоні. Зустрічається в лісах Карпат.

Беркут – дуже великий орел. У польоті його можна впізнати за широко розчепіреними на кінцях крилами і невеликим, ніби «зрізаним», хвостом.

Зубр – великий звір, схожий на бика. У нього велика голова з широким лобом. Довжина тіла досягає 3 метрів, висота – 2 метрів.

Донедавна майже всі зубри були винищені. Людям з великими труднощами вдалося вряту­вати цього звіра.

Які рослини є символами України

Народи світу різняться між собою національ­ним одягом, звичаями, традиціями. У кожного народу є свої національні святині, улюблені речі, дерева, тварини. Майже в усіх народів є рослинні символи: у канадців – клен, у росіян – берізка. Для українців символами стали верба й калина.

Без верби і калини – нема України, – гово­риться в народній приказці. Важко уявити нашу землю без верби. Кажуть: Де вода, там і верба. Коли копали криницю, то ки­дали шматок вербової колоди для очищення води. У відро з водою клали вербову дощечку, а на неї ставили кухлик для пиття води. Це була своєрідна народна гігієна.

Завжди любили люди цілю­щу красуню калину, яка є сим­волом дівочої краси, ніжності. Вона росла біля кожної хати. Калиною прикрашали весіль­ний коровай.